ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Україна вступила на шлях розвитку ринкової економіки, яка
передбачає достатньо високий рівень розвитку освіти, науки і культури—
розвитку мистецтва і виробництва, виробничої інфраструктури і
матеріально-технічного забезпечення побуту. Саме ці фактори
зумовлюють і визначають рівень цивілізації того чи іншого суспільства.
Вони ж у свою чергу є результатами творчої діяльності людини.
Інтелектуальна власність— це результати досягнень людини у галузі
духовної та науково-технічної творчості.
Усі зазначені результатит творчої діяльності об'єднані поняттям
інтелектуальної власності. З цього загального поняття інтелектуально
власності міжнародно-правові документи окремо виділяють промислову
власність, до якої відносяться винаходи, корисні моделі тощо. Інші
об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися поза межами поняття
промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності,
що охороняється авторським правом.
Авторське право — це сукупність правових норм, що регулюють
відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури,
мистецтва (інститут цивільного права, який регулює відносини у зв'язку із
створенням, використаням, правовою охороною творів, що є результатом
духовної творчості людини).
Патентне право (право промислової власності) — це сукупність
правових норм, що виникають у зв 'язку зі створенням та використанням
об'єктів наукової-технічної творчості — раціоналізаторських пропозицій,
промислових зразків, корисних моделей тощо.
Промислова власність — збиральний термін, характерний для
законодавства ряду країн і міжнародних угод. Включає права на
винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції тощо.
Міжнародно-правова охорона промислової власності здійснюється
шляхом зарубіжного патентування за встановленими нормами, основні із
яких закріплені в Паризькій конвенції по охороні промислової власності
1883р. (зпоправками 1900,1911,1925,1934, 1958, 1967 pp.). Паризькою
конвенцією встановлено правило про т.з. Конвенційний пріоритет, згідно до якого заявка, подана в одній
країні-учасниці, наділена у всіх інших країнах (у випадку подачі окремої
заявки) пріоритетом протягом 12 місяців (для винаходів) або 6 місяців
(для товарного знаку), які обраховуються з моменту подачі заявки в
першій країні.
Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право
володіти користуватися і розпоряджатися результатами своєї
інтелектуальної творчої діяльності.
Ст. 418 Цивільного кодексу України визначено: право
інтелектуальної власності— це право особи на результат інтелектуальної,
творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності,
визначений Цивільним кодексом та іншими актами законодавства.
• Право інтелектуальної власності є непорушним.
• Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності
чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених
законом.
Кваліфікуючими ознаками поняття інтелектуальної вланості є:
• об єктом інтелектуальної власності визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає встановленим вимогам
закону;
• надання результату інтелектуальної діяльності правової охорони
відповідно до чинного законодавства;
• право інтелектуальної власності є абсолютним (виключним), обмежене
певним строком.
Система законодавства України про інтелектуальну власність:
• Конституція України;
• Цивільний кодекс України;
• Закон України «Про власність»;
• Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;
• Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» ;
• Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;
• Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;
• Закон України «Про племінне тваринництво»;
• Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
• Закон України «Про видавничу справу»;
• Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі
спілки»;
• Закон України «Про кінематографію»;
• Закон України « Про телебачення і радіомовлення »;
• Закон України «Про інформацію»;
• Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну
діяльність»;
• Закон України « Про охорону прав на зазначення походження товарів»;
• Закон України «Про науково-технічну інформацію»;
• Закон України « Про державну таємницю »;
• Закон України « Про наукову і науково-технічну експертизу»;
• Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних
мікросхем».
Міжнародні договори:
• Бернська конвеція по охороні літературних та художних творів
(1886 p.);
• Всесвітня (Женевська) конвенція по авторському праву (1952
р-);
• Римська конвенція по охороні прав артистів-виконавців,
виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій
мовлення (1961 p.);
• Стокгольмська конвенція про створення всесвітньої організації
інтелектуальної власності (1967 p.);
• Женевська конвенція по охороні інтересів виготовлювачів
фонограм (1971 p.);
• Брюсельська конвенція по розповсюдженню програм, що несуть
сигнали, які передаються через супутники (1974 p.).
Об'єкти права інтелектуальної власності
Відповідно до Положення Стокгольмської конвенції 1967 року,
об'єктами права інтелектуальної власності є:
• літературні, художні та наукові твори;
• виконавська діяльність артистів;
• звукозапис, радіо, телевізійні передачі;
• винаходи у всіх сферах людської діяльності;
• наукові відкриття;
• промислові зразки;
• товарні знаки, знаки обслуговування;
• фірмові найменування, комерційні позначення;
• захист проти недобросовісної конкуренції;
• інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у
виробничій, науковій, літературній та художній сферах.
За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності
(1883 р.) до об'єктів інтелектуальної власності віднесено:
• винаходи;
• загальнокорисні зразки;
• промислові рисунки і моделі;
• фабричні і торговельні знаки;
• знаки обслуговування;
• фірмове найменування і вказівки про місце походження або
найменування місця походження;
• запобігання недобросовісної конкуренції.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» називає такі
об'єкти:
• літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного,
наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури,
статті тощо);
• виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
• комп'ютерні програми;
• бази даних;
• музичні твори з текстом і без тексту;
• драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні
та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
• аудіовізуальні твори;
• твори образотворчого мистецтва;
• твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
• фотографічні твори, у т.ч. твори, виконані способами, подібними
до фотографії;
• твори ужиткового мистецтва, у т.ч. твори декоративного ткацтва,
кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні
вироби тощо;
• ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що
стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та
інших сфер діяльності;
• сценічні обробки літературних, публіцистичних, наукових творів, і
обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
• похідні твори;
• збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та
антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови,
що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або
упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори,
що входять до них як складові частини;
• тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування
українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.
За ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права
інтелектуальної власності належать:
• літературні та художні твори;
■ комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для
товарі і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці.
Аудіовізуальний твір — твір, що фіксується на певному
матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску,
компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи
аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують)
рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і
сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого
виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі
зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних
засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми,
відеофільми, діафільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними
(мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Твір архітектури — твір у галузі мистецтва спорудження будівель і
ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та
споруди, парки, плани населених пунктів тощо)
Твір образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок,
гравюра, літографія, твір художного (у т.ч. Сценічного) дизайну тощо.
Твір ужиткового мистецтва— твір мистецтва, в т.ч твір художнього
промислу, створений ручним або промисловим способом для
користування у побуті або перенесений на предмети такого користування.
Комп'ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр,
кодів, схем, симоволів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у
формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію
для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як
операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або
об'єктному кодах).
Компіляція даних — сукупність творів, даних або будь-якої іншої
незалежної інформації у довільній формі, в т.ч. — електронній, підбір і
розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом
творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і
можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на
основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.
Фонограма— звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи
магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання
або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до
аудіовізуального твору.
Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії
(магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або
будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього),
крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.
Похідний твір — твір, що є творчою переробкою іншого існуючого
твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація,
аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим
перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні
твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування
українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).
Наукове відкриття — це встановлення невідомих раніше, але
об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ
матеріального світу, які вносять зміни у рівень наукового пізнання (ст.
457ЦК).
Винахідом може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес
у будь-якій сфері технології, якщо він, відповідно до закону, є новим, має
винахідницький рівень і придатний для промислового використання (ст.
459 ЦК).
Корисною моделлю може бути продукт (пристрій, речовина тощо)
або процес у будь-якій сфері технології, якщо він є новим і придатним
для промислового використання, (ст.460 ЦК)
Промисловий зразок — форма, малюнок чи розфарбування або їх
поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу (ст.
461 ЦК). Це результат творчої діяльності людини в галузі художнього
конструювання, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промисловий
зразок визначається по сукупності ознак, які включають в себе новизну, оригінальність та здатність до про-
мислового виробництва. Новизна означає, що один чи комбінація цих
ознак невідома в нашій державі чи за кордоном. Оригінальний — істотні
ознаки або (чи) їх комбінація своєрідні і визначають відмінні естетичні на
ергономічні особливості виробу. Промислова придатність визначається
тим, що він може бути відтворений в заводських і т.п. умовах на рівні,
достатньому для введення в господарський оборот.
Інтегральна мікросхема — мікроелектронний виріб кінцевої або
проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної
схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або)
на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від
способу його виготовлення.
Компонування інтегральної мікросхеми — зафіксоване на
матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності
елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.
Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою
пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне
рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого
покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів,
яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання
правової охорони.
Селекційне досягнення — це група племінних тварин, створена в
результаті цілеспрямованої творчої діяльності, яка має нові корисні
господарські ознаки і стійко передає їх нащадкам.
Порода тварин — цілісна консолідована (стійка) група
сільськогосподарських тварин одного виду, яка має спільне походження і
відрізняється специфічними екстерьєрно-конституціональними та
корисними господарськими властивостями, що передаються по
спадковості.
Комерційне (фірмове) найменування — найменування юридичної
особи, що належить до категорії підприємницьких юридичних осіб.
Фірмове найменування дозволяє індивідуалізувати конкретну організацію
(підприємство) в цивільному обороті. Юридична особа, фірмове
найменування якої зареєстровано в установленому порядку, має
виключне право на його використання. Особа, яка неправомірно
використовує чуже зареєстроване фірмове найменування на вимогу
власника права на фірмове найменування зобов'язана припинити його
використання і відшкодувати завдані збитки.
Торговельна марка— будь-яке позначення або будь-яка комбінація
позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що
виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що
виробляються іншим особам.
Комерційна таємниця — інформація, яка є секретною в тому
розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових
є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу
з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має
комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам
заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно
контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК). Це відомості, які не є
державними секретами, пов'язані з виробництвом, технологічною
інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю,
розголошення (передача, витік) яких може завдати збитків інтересам
особи, яка володіє такою інформацією.
Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності
Ст. 422 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності
виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦК, іншим законом,
договором.
Право інтелектуальної власності виникає шляхом створення творів
науки, літератури, мистецтва (тобто створення матеріального об'єкту —
результату інтелектуальної творчої діяльності особи).
Право інтелектуальної власності набувається шляхом право-
наступництва, відчуження майнових прав суб'єктом авторського за
договором, спадкування та іншими способами, визначеними законом.
Використання об'єкта права інтелектуальної власності
Право на результат творчої інтелектуальної діяльності належить
автору (творцю). Конституцією України задекларовано право кожного
громадянина на результати своєї інтелектуальної діяльності. Зокрема, ст.
41 Конституції України проголошено, що суб'єкт права інтелектуальної
власності має право володіти, користуватися та розпоряджатися
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
• Способи використання об'єкту інтелектуальної власності визначені
Цивільним кодексом України, іншими законами.
• Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта
права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт
на власний розсуд, з додержанням при цьому пр ав інших осіб.
• Використання об' єкта права інтелектуальної власності іншою
особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право
дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності,
крім випадків правомірного використання без такого дозволу.
Абсолютний (виключний) характер майнових прав інтелектуальної
власності іншою особою, за загальним правилом, має здійснюватися з
дозволу особи (того, хто створив об'єкт інтелектуальної власності,
уповноваженої ним особи, спадкоємців), яка має виключне право
дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності. Разом з тим,
твір може бути використаний вільно, без згоди автора і виплати йому
винагороди у випадках встановлених законом, а саме: як цитата з
правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях,
телепередачах, призначених для навчання тощо. В цих випадках, особи,
які використовують твір, зобов'язані зазначити ім'я автора твору та
джерело запозичення.
Умови надання дозволу на використання об'єкта інтелектуальної
власності можуть бути визначені ліцензійним договором.
Розпорядження майновими права інтелектуальної власності
Стаття 427 ЦК Передання майнових прав інтелектуальної
власності
1. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані
повністю або частково іншій особі.
2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності
визначено договором.
Основною правовою формою використання творів науки, літератури,
мистецтва є цивільно-правові договори. ЦК України (ст.1107) визначено
такі види договорів щодо розпорядження майновими правами
інтелектуальної власності:
За цими договорами автор (творець) зобов'язаний створити відповідно
до договору і передати замовлений твір або передати готовий твір для
використання, а користувач зобов'язаний використати або почати
використання твору передбаченим договором способом в обумовленому
ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору встановлену
договором винагороду.
Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються
певними особливостями:
• суб'єктами зазначених договорів, з одного боку, виступає завжди
автор (творець), група авторів або їхні правонаступники, а з
другого боку, як правило певна юридична чи фізична особа, які за
родом своєї діяльності можуть використати твір обумовленим у
договорі способом;
• якщо на стороні автора виступають двоє або більше осіб
(співавтори, кілька правонаступників), то для укладення договору
необхідна згода усіх цих суб'єктів, незалежно від того, яка частка
авторської винагороди належить їм. Без такої згоди право на
використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути
передана будь-яким особам. Зазначені особи можуть доручити
обговорення проекту договору, його підписання тощо одному із
авторів (правонаступників), проте таке доручення повинно бути
оформлено письмово, оскільки становитиме частину договору;
• автор може передати право на використання об'єкта
інтелектуальної власності не тільки фізичним та юридичним
особам на території України, а й іноземним контрагентам. У цьому
разі договір укладається за участю Державного агенства України з
авторських і суміжних прав;
• предметом договорів щодо розпорядження майновими пра-
вами інтелектуальної власності виступають нематеріальні блага.
Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони
виражені в такій об'єктивній формі, яка дає змогу відтворювати і
розмножувати їх. Таким чином, предметом договору можуть бути
як створені на момент укладення договору твори, так і ті твори, які
автор (творець) зобов'язується створити і передати для
використання;
• творчою ознакою предмета таких договірних відносин є новизна
твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і в формі
викладу нового змісту, або тільки у формі викладу вже відомого
змісту;
• договори укладаються в письмовій формі. У передбачених законом
випадках підлягають державній реєстрації.
Суб'єктами договорів щодо розпорядження майновими правами
інтелектуальної власності виступають:
• власник майнових прав (ліцензіар);
• особа, яка отримує ці майнові права (ліцензіат).
Види договорів
Ліцензія — це надання особою, яка має виключне право дозволяти
використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій фізичній чи
юридичній особі письмового дозволу (повноваження) на право
використання нею цього об'єкта в певній обмеженій сфері.
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
може бути оформлена як:
• окремий документ;
• складова частина ліцензійного договору.
Обсяг прав, що передають за ліцензією, визначаються видом
ліцензії.
Виключна ліцензія — видається лише одному ліцензіату і виключає
можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної
власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим
особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
• Передбачає надання виняткового права на використання об'єкта
помислової власності одному ліцензіату (ліцензіар користується
лише правом самостійного використання об'єкту ліцензування у
певних межах).
• Гарантує, що ліцензіат не буде мати конкуренції навіть з боку
ліцензіара і залежних від нього суб'єктів.
Одинична ліцензія — видається лише одному ліцензіату і виключає
можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання
об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією
ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього
об'єкта у зазначеній сфері.
• Передбачає передання всіх прав на використання об'єкта права
інтелектуальної власності одній особі на весь термін дії охоронного
документа.
• Гарантує ліцензіату неможливість видачі ліцензіаром дозволу на
переданий об'єкт права інтелектуальної власності іншим
виробникам на обумовленій території.
Невиключна ліцензія — не виключає можливості використання
ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена
ліцензією та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього
об'єкта у зазначеній сфері.
■ Передбачає обмежене право використання об'єкта права
інтелектуальної власності (ліцензіар зберігає всі права як щодо
використання, так і надання ліцензій необмеженому колу осіб.
• Не гарантує ліцензіату неможливісті видачі ліцензіаром до
зволу на переданий об'єкт права інтелектуальної власності
іншим виробникам на обумовленій території.
Ліцензійний договір— це правочин, на підставі якого власник
(володілець) запатентованого чи незапатентованого об'єкта права
інтелектуальної власності (ліцензіар) надає фізичній чи юридичній особі
(ліцензіатові) дозвіл (ліцензію) на право використання об'єкта
інтелектуальної власності у певному місці і протягом певного часу, а
ліцензіат зобов'язується сплачувати винагороду за право використання
об'єкта інтелектуальної власності.
Предметом договору є об єкт права інтелектуальної власності, тобто
результат творчої праці — твір, втілений у таку об'єктивну форму, що
робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і
розповсюдження.
Не можуть бути предметом ліцензійного договору права на
використання об'єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення
договору не були чинними.
За ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше
не встановлено договором.
Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та
способи його використання, які не визначені ліцензійним договором, є
такими, що не надані ліцензіату.
Якщо у ліцензійному договорі відсутня умова про територію, на яку
поширюються надані права на використання об'єкта права
інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на всю територію
України.
Якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворення
твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в
договорі обов'язкового обумовлюється максимальний тираж твору.
Істотні умови ліцензійного договору можна поділити на
дві групи:
Умови ліцензійного договору, які суперечать нормам Цивільного
кодексу України, є нікчемними.
Строк ліцензійного договору, встановлений договором повинен
спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права
на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності
(наприклад, строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин, породу тварин 35 років (ст.488 ЦК України).
На визначення строку дії ліцензійного договору можуть впливати
наступні фактори:
• наявність патентного захисту;
• умови договору про передання удосконалень;
• умови конкурентних пропозицій;
• умови платежів за договором;
• можливий строк морального старіння об'єкта;
• можливості партнерів щодо строків поставок технічної
документації, спеціального устаткування, монтажу, пуско-
налагоджувальних робіт;
• час, необхідний для освоєння ліцензійної продукції;
• зацікавленість ліцензіата в більш короткому терміні дії договору
при комбінованих платежах тощо.
Якщо у ліцензійному договорі відсутня умова про строк договору, він
вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності
виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права
інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років.
Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку ні
одна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від
договору, договір вважається продовженим на невизна-чений час. У
цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитись від
договору, письмово попередивши другу сторону за шість місяців до
розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не
встановлений домовленністю сторін.
Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені ліцензійним
договором. Але якщо умови ліцензійного договору, укладеного з творцем
об'єкта права інтелектуальної власності, погіршують його становище,
порівняно з становищем, передбаченим законом або типовим договором,
то такий договір визнається нікчемним і його умови змінюються
відповідно до вимог, встановлених законом чи типовим договором.
Договір про створення за замовленням і використання об'єкта
ігаава інтелектуальної власності
Особливістю договору про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності є відсутність предмета договору
на момент його укладення. Твір науки, літератури, мистецтва
створюється автором за замовленням іншої сторони.
• Договором визначені способи та умови використання замовником
об'єкта права інтелектуальної власності.
• Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного на за-
мовлення, переходить у власність замовника. Майнові права на цей
твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено
договором.
• Умови договору про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.
Істотні умови договору про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності: предмет, строк, способи та умови
використання об'єкта, ціна. Інші умови договору (строк, ціна тощо)
визначаються домовленістю сторін.
Предметом договору є об'єкт права інтелектуальної власності. Виділяють
такі види договорів про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності:
• договори на створення літературних, музичних творів;
• аудіовізуальних творів;
• творів архітектури;
• видавничі, постановочні, сценарні договори;
• договір про депонування рукопису;
• про використання твору декоративно-прикладного мистецтва в
промисловості;
• договір про публічне виконання твору;
• про управління майновими правами автора;
• договір на створення і використання комп'ютерних програм;
• договір про створення твору образотворчого мистецтва тощо.
Так, наприклад, за договором художнього замовлення (створення
твору образотворчого мистецтва) автор (художник) зобов'язується
створити і передати замовнику в обумовлений договором строк твір
образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язується виплатити автору
обумовлену цим договором винагороду.
• Предметом договору є різноманітні твори образотворчого
мистецтва (твори живопису, графіки, скульптури, фотографічні
твори тощо), які створюються автором на замовлення організацій
та приватних осіб і стають власністю останніх.
Права та обов'язки сторін за договором про створення за замов-
ленням та використання об'єкта права інтелектуальної власності
обумовлюються самими сторонами. Посилаючись на практичні дані,
можна визначити такі обов'язки сторін:
Договір про передання виключних майнових прав
інтелектуальної власності — це правочин, за яким одна сторона (особа,
що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у
повному обсязі ці права відповідно до закону та на визначених договором
умовах.
Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне
право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким
одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
Передача права на використання твору іншим особам може
здійснювати на підстав авторського договору про:
• передачу виключного права на використання твору;
• передачу невиключного права на використання твору.
Істотними умовами договору про передання виключних майнових
прав інтелектуальної власності є:
• строк дії договору;
• способи використання об'єкта інтелектуальної власності;
• територія, на яку поширюється право, що передається за договором;
• розмір і порядок виплати авторської винагороди;
• інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін необхідно
досягнення згоди.
Умови договору про передання виключних майнових прав
інтелектуальної власності, що погіршують становище творця
відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем,
передбаченим цивільним законодавством, а також обмежують право
творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.
Договір укладається в письмовій формі. В усній формі може
укладатися договір про використання твору в періодичних виданнях.
Договір комерційної концесії
На підставі договору комерційної концесії здійснюється оплатив
надання виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності:
комерційну інформацію, знаки для товарів і послуг, фірмове
найменування тощо для використання іншим суб'єктом в його
підприємницькій діяльності.
Існує _______декілька видів договору комерційної концесії:
Торговий (відкриття торговельною організацією мережі магазинів, які
юридично не є її структурними підрозділами);
Збутовий (побудова єдиної розгалуженої збутової мережі,
функціонування якої перебуває під контролем виробника товару);
У сфері обслуговування та надання послуг (відкриття мережі
фірмових готелів, ресторанів, юридичних, консалтингових фірм тощо);
Виробничий (розширення виробництва товарів та просування їх на
нові ринки).
Сторонами договору виступають правоволоділець та користувач —
фізичні та юридичні особи, які на момент укладення договору
зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності:
Предметом договору є право на використання об'єктів права
інтелектуальної власності — торговельних марок, промислових зразків,
винаходів, комерційних таємниць, комерційного досвіду тощо.
Ціна договору — винагорода, яку користувач сплачує
правоволодільцю.
Складається з двох частин:
плата за приєднання до фірмової мережі правоволодільця;
періодичні платежі, що визначаються у відсотках від прибутку
користувача.
Строк договору встановлюється сторонами.
Форма договору— письмова, підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація договору комерційної концесії провадиться
органом, який провадив державну реєстрацію правоволодільця.
Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі,
реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який
здійснив державну реєстрацію користувача.
Припинення договору комерційної концесії
Розірвання договору комерційної концесії можливе за ініціативою
сторін шляхом односторонньої відмови від договору в повному обсязі.
Кожна із сторін договору, строк якого не встановлений, може у будь-
який час відмовитись від договору, повідомивши про це другу сторону не
менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений
самим договором.
Припинення договору комерційної концесії підлягає державній
реєстрації, після якої користувач позбавляється права використовувати
передбачений договором комплекс виключних прав на об'єкт
інтелектуальної власності.
Припинення договору комерційної концесії має місце у таких
випадках:
• закінчення строку дії договору;
• односторонньої відмови від договору, якщо його укладено без
зазначення строку;
• припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше
позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним
правом;
• оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним
(банкрутом);
• смерті правоволодільця, якщо спадкоємці протягом шести місяців з
дня відкриття спадщини не зареєструвалися як суб'єкти
підприємницької діяльності або не передали свої права та обов'язки
особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю;
• односторонньої відмови користувача від договору в разі зміни
торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права
на використання яких входять до комплексу прав, наданих
користувачеві за договором комерційної концесії;
• в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Договір комерційної субконцесії
У випадках, передбачених договором комерційної концесії,
користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким
користувач надає іншій особі (субкористувачу) право користування
наданими йому правоволодільцем комплексом прав або частиною
комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або
визначених договором комерційної концесії.
• Договір комерційної субконцесії має похідний характер, і тому до
нього застосовуються положення про договір комерційної концесії,
встановлені Цивільним кодексом або іншим законом, якщо інше не
випливає з особливосткй субконцесії.
• Укладення договору субконцесії може бути не лише правом, а й
обов'язком користувача за договором комерційної концесії, що
пояснюється бажанням правоволодільця розширити сферу своєї
діяльності. Укладенню договору комерційної субконцесії має
передувати дозвіл правоволодільця, оскільки користувач та
субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану
йому шкоду солідарно.
■ Зміст договору комерційної субконцесії має відповідати обсягу
прав користувача за договором комерційної концесії— користувач
не має права передавати субкористувачу більшого обсягу прав, ніж
він отримав за договором комерційної концесії.
• Строк договору комерційної субконцесії не може бути більшим за
строк первісного договору комерційної концесії.
• Недійсність договору комерційної концесії тягне за собою
недійсність договору комерційної субконцесії.
Захист права інтелектуальної власності судом
Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні
права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх
реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є не лише
проголошення, а й захист законних прав громадян. Відповідно до
Конституції України (розділ 1) держава забезпечує захист прав усіх
суб'єктів права власності і господарювання.
Відповідно до ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної
власності в т.ч. невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за
собою відповідальність, встановлену ЦК, іншим законом чи договором.
Правова охорона результату інтелектуальної, творчої діяльності
надається за умови його відповідності вимогам закону. Будь-який твір
літератури, науки і мистецтва, суміжні права підпадають під охорону
права, якщо вони відповідають вимогам закону. Науково-технічним
результатам інтелектуальної творчої діяльності правовi охорона надається лише на підставі відповідної кваліфікації
спеціальним державним органом управління і видачі правоохоронного
документа. Правова охорона об'єктів права інтелектуальної мласності
обмежується лише територією України. Охорона прав на ;іп:шачені
об'єкти на території інших держав здійснюється лише на підставі
відповідних міжнародних конвенцій і договорів.
Чинне законодавство містить ряд важливих ознак, які характеризують
правовідносини, пов'язані з захистом права власності, в т.ч.
інтелектуальної власності. Зокрема, це такі, як: рівний захист суб'єкта
права власності незалежно від форми власності; право власника на
відшкодування як майнової так і моральної шкоди; захист права власності
судом, господарським або третейським судом; непорушність права
власності; захист речових прав на чуже майно па рівні і за нормами
захисту права власності.
Специфіка цивільно-правового захисту права власності, як і інших
майнових та особистих немайнових прав, полягає насамперед у
застосуванні таких юридичних механізмів (засобів, способів), що
забезпечують, як правило, усунення перешкод у здійсненні права
власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за
рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи. Цьому не
можуть сприяти повною мірою норми інших галузей права, наприклад,
кримінального. У багатьох випадках потерпіла від злочину особа
насамперед заінтересована не у притягненні злочинця ДО кримінальної
відповідальності, а у відшкодуванні .чавданих матеріальних збитків, у
поверненні викраденого майна, що досягається вже засобами цивільного
права. Саме в цьому і полягають специфіка та переваги цивільно-
правового захисту.
Така система захисних заходів є складовою частиною загально-
правового механізму захисту права власності.
Ст. 16 ЦК України визначено загальні способи захисту прав та
інтересів, які можна застосувати і у разі порушення права власності:
• визнання права;
• визнання правочину недійсним;
• припинення дій, що порушують право;
• відновлення становища, яке існувало до порушення права;
• примусове виконання обов'язку в натурі;
• зміна правовідношення;
• припиненння правовідношення;
• відшкодування збитків та інші способі відшкодування майнової
шкоди;
• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
• визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого
самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Що стосується захисту прав інтелектуальної власності, то суд
відповідно до закону, може постановити рішення про:
• застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права
інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
• зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт
чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної
власності;
• вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або вве-
дених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної
власності;
• вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які
використовувалися переважно для виготовлення товарів з
порушенням права інтелектуальної власності;
• застосування разового грошового стягнення замість відшкодування
збитків за неправомірне використання об'єкта права
інтелектуальної власності (розмір стягнення визначається
відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин,
що мають істотне значення;
• опублікування в засобах масової інформації відомостей про
порушення права інтелектуальної власності та зміст судового
рішення щодо такого порушення.
З метою запобігання порушення права інтелектуальної власності та
збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві
чи іншій особі вчиняти певні дії.
Для цього необхідна наявність таких умов:
• існування достатніх підстав вважати, що дана особа є порушником
права інтелектуальної власності;
• зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розпов-
сюдження, використання, а також транспортування, збере-ЖЄННЯ
або володіння виробами (товарами);
• є достатні підстави вважати, що об'єкти інтелектуальної власності є
контрафактними;
• зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний оборот цих
контрафактних виробів (товарів).
Контрафактною є продукція (товари), вироблена з використанням
об'єкта інтелектуальної власності і розповсюджена в межах України з
порушенням права на неї. Контрафактними є вироби, які вироблені
незаконно, з порушенням права інтелектуальної власності, а також
вироби, які виготовленні законно, але розповсюджені з порушенням
права суб'єкта інтелектуальної власності.
Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають ознаки
злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність, орган
дізнання, досудового слідства або суд зобов'язані вжити заходів для
забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову
шляхом розшуку і накладення арешту на:
• вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є кнтра-
фактними;
• матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і ви-
користання зазначених виробів (товарів);
• документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом
вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства
передбачено кримінальну відповідальність.