ТЕМА 10 ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН
Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Установи
заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.
Установа — урядовий орган державного управління, що діє у
складі центрального органу виконавчої влади з питань сільського
господарства і продовольства.
Набування прав на сорт в іноземних державах здійснюється не-
залежно від набування таких прав в Україні.
Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та володільців
патентів у відносинах, врегульованих Законом України «Про охорону
прав на сорти рослин», можуть виступати їх представники, зокрема
представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані
відповідно до положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів
України. В такому разі відносини з представниками вважаються
відносинами відповідно з авторами, заявниками та володільцями патентів.
Заявка на сорт
Заявка на сорт подається до Установи особою, яка має на це право,
повинна стосуватися тільки одного сорту.
Заявка складається українською мовою і повинна містити:
• заяву про визнання прав на сорт з позначенням видів прав на сорт,
які має намір отримати заявник;
• ім'я (назву) та адресу місця проживання (місцезнаходження)
заявника;
• ім'я та адресу місця проживання автора (авторів);
• зазначення ботанічного таксона (українською та латинською
мовами);
• запропоновану назву сорту;
■ технічну анкету сорту,
• зазначення показників для визначення придатності сорту
для поширення в Україні (якщо в заяві позначено намір на
бути майнове право інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин);
• відомості про походження сорту, які містять методи та вихідні
форми, що використовуються для його створення;
• відомості про інші заявки щодо цього сорту;
• відомості про здійснене комерційне використання;
• доказ сплати збору за подання заявки;
• інші визначені Установою відомості, необхідні для набуття прав на
сорт.
Опис сорту повинен розкривати ознаки сорту та його властивості з
повнотою, необхідною для визначення сорту.
Автор (селекціонер) має право вимагати, щоб його не згадували як
автора в будь-якій публікації про заявку чи патент.
До заявки додаються, у встановленому Установою порядку, зразки
посадкового матеріалу.
Ознаки сорту - показники, за якими розрізняють сорти під час
проведення експертизи заявки без врахування їх економічної важливості;
Посадковий матеріал - рослини та їх частини, що вважаються
придатними для відтворення цілісних рослин;
Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою. За
подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору має надійти
до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання
заявки. Цей строк може бути продовженим на шість місяців за умови
сплати відповідного збору.
Якщо Установа вважає, що на момент одержання матеріали заявки не
відповідають вимогам частини першої цієї статті, вона повідомляє про це
заявника.
Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний строк від дати
одержання заявником повідомлення Установи. Якщо за цей час
невідповідність буде усунуто, датою подання заявки вважатиметься дата
одержання Установою виправлених матеріалів. У противному разі заявка
вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.
Рішення про встановлення дати подання заявки заклад експертизи
надсилає заявникові після надходження документа про сплату збору за
подання заявки. У разі несплати або несвоєчасної сплати збору рішення
не надсилається, а заявка вважається відкликаною.
Експертиза заявки
Статус: науково-технічна експертиза.
Мета: встановлення відповідності заявки і сорту рослин вимогам
закону та підготовка обгрунтованих експертних висновків і рішень за
заявкою.
Види: формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками)
та кваліфікаційна (технічна) експертиза.
Права заявника експертизи: має право з власної ініціативи чи на
пропозицію Установи особисто або через свого представника брати
участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час
проведення експертизи; з власної ініціативи вносити до заявки
виправлення і уточнення ознак, наведених у технічній анкеті сорту. Ці
виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до
Установи після дати одержання заявником рішення за заявкою.
За подання заявником клопотання про внесення виправлень і
уточнень до заявки після внесення відомостей про неї до Реєстру заявок
сплачується збір.
Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення
відповідності формальних ознак заявки вимогам, встановленим Законом
«Про охорону прав на сорти рослин» і розробленими Установою на його
основі правилами складання та подання заявки.
Під час проведення формальної експертизи:
визначається дата подання заявки відповідно до положень ст. 21
Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»;
перевіряється відповідність складу документів заявки вимогам,
визначеним законом;
заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої заявки,
якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, і
встановлюється дата пріоритету відповідно до положень ст. 22 Закону
«Про охорону прав на сорти рослин»;
встановлюється факт сплати збору за подання заявки;
за рішенням Установи перевіряється право заявника на подання
заявки.
У разі надходження матеріалів, на підставі яких може бути
встановлена дата подання заявки:
а) заявнику надсилається повідомлення про прийняття заявки до
розгляду з зазначенням її номера та дати подання;
б) до Реєстру заявок вносяться відомості, що містять номер та дату
подання заявки, а також, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету.
Внесені до Реєстру заявок відомості відкриті для загального
ознайомлення.
У разі надходження матеріалів, на підставі яких дата подання заявки
не може бути встановлена, заявка вважається неподаною, про що
заявнику надсилається експертний висновок із зазначенням дати
надходження цих матеріалів.
Якщо формальні ознаки заявки відповідають встановленим
вимогам, заявнику надсилається експертний висновок про позитивні
результати формальної експертизи і про дату проведення
кваліфікаційної експертизи.
У випадку невідповідності формальних ознак заявки встановленим
вимогам, заявнику надсилається відповідний експертний висновок.
Заявник зобов'язаний усунути зазначену невідповідність протягом двох
місяців від дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може
бути продовжений на шість місяців за умови сплати відповідного збору. В іншому випадку заявнику надсилається
рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт.
Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати
його закінчення та сплати відповідного збору.
Заявник має право звернутися до Установи із заявою про перенесення
строку початку кваліфікаційної експертизи.
Збір за проведення кваліфікаційної експертизи для сортів, що не
проходять експертизу на придатність на поширення в закладах Установи,
є меншим від аналогічного збору для сортів, що проходять таку
експертизу.
Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу
досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою
та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього.
Кваліфікаційна експертиза проводиться за клопотанням заявника про
її проведення і за умови сплати ним відповідного збору. Заявник може
подати зазначене клопотання не пізніше трьох років від дати подання
заявки. Якщо це клопотання не надійде до Установи у встановлений
строк, заявка вважається відкликаною. Збір за проведення кваліфікаційної
експертизи для сортів, що не підлягають державному випробуванню, є
меншим від аналогічного збору для сортів, що підлягають такому
випробуванню.
Під час проведення кваліфікаційної експертизи:
• проводиться експертиза запропонованої назви сорту у порядку,
визначеному законом;
• визначається новизна сорту;
• визначається відповідність сорту критеріям відмінності,
однорідності та стабільності, а Установа визначає переліки родів і
видів, сорти яких проходять експертизу в її закладах;
• розглядаються у порядку, визначеному законом, можливі
заперечення третіх осіб проти надання прав на сорт;
• проводиться експертиза на придатність для поширення. При цьому
можуть бути враховані результати такої експертизи, проведеної
компетентним органом будь-якої держави-учасника;
За результатами кваліфікаційної експертизи формулюється
обгрунтований експертний висновок за заявкою і приймається
рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення
про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту.
Експертиза назви сорту проводиться з метою визначення
відповідності цієї назви вимогам встановленим ст. 13 ЗУ «Про
охорону прав на сорти рослин», а саме — щодо його ідентифікації та
відмінності від існуючих видів та сортів.
Уразі виявлення Установою невідповідності запропонованої назви
сорту встановленим вимогам заявнику надсилається експертний висновок
з вимогою запропонувати іншу назву сорту.
Будь-яка особа може подати до Установи вмотивоване заперечення
щодо запропонованої назви сорту протягом трьох місяців від дати
опублікування її в офіційному виданні. Компетентний орган будь-якої
держави-учасника може подати свої зауваження з цього приводу.
Установа надсилає заперечення та зауваження заявнику.
Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до
зазначеного експертного висновку, заперечення чи зауваження протягом
трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати їх та
залишити запропоновану назву сорту без змін або запропонувати іншу
назву сорту.
Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати
відповідного збору. У противному разі заявка вважається відкликаною,
про що заявнику надсилається повідомлення.
Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати
його закінчення та сплати відповідного збору.
Запропонована заявником інша назва сорту публікується в
офіційному виданні. Про неї інформується компетентний орган кожної
держави-учасника. Експертиза нової назви проводиться у тому ж
порядку, що і запропонованої раніше назви сорту.
За результатами розгляду заперечення чи зауваження заявнику і (або)
особі, яка подала заперечення, надсилається експертний висновок.
Якщо проведеною експертизою не виявлено невідповідності
запропонованої назви сорту вимогам, встановленим ст.13 Закону «Про
охорону прав на сорти рослин», заявнику надсилається експертний
висновок про її ухвалення.
За клопотанням заявника ухвалену Установою назву сорту може бути
змінено за умови надходження клопотання до прийняття рішення про
виникнення прав на сорт та сплати відповідного збору.
Назва сорту затверджується рішенням про виникнення прав на сорт та
реєструється одночасно із внесенням відомостей про сорт до відповідних
видань.
Про зареєстровану назву сорту інформується компетентний орган
Кожної держави-учасника.
Після затвердження назви сорту рішенням про виникнення прав на
сорт її зміна Установою можлива, якщо встановлено, що вона більше не
відповідає умовам, викладеним у ст. 13 Закону, або володілець патенту чи
будь-яка інша особа вимагає заборонити використання існуючої назви
сорту.
Установа надає володільцю патенту можливість запропонувати нову
назву сорту.
Про зміну назви сорту інформується компетентний орган кожної
Держави-учасника.
Експертиза на придатність на поширення сорту
Установа визначає перелік родів і видів, сорти яких проходять
експертизу на придатність на поширення в її закладах. По сортах родів і
видів, які не увійшли до вищезазначеного переліку, рішення приймається
на підставі інформації, що надана заявником.
Експертиза на придатність на поширення сорту проводиться
Установою і визначеними нею закладами експертизи за умови
попередньої сплати відповідного збору.
Дослідні зразки сортів, які ввозяться в Україну для цілей експертизи
на придатність на поширення, не обкладаються ввізним митом і не
підлягають квотуванню, ліцензуванню і сертифікації та державній
санітарно-гігієнічній експертизі, а карантинний огляд цих зразків
здійснюється на безоплатній основі. Митне оформлення їх здійснюється
без сертифікатів відповідності на основі документального підтвердження
Установи, що ці зразки ввозяться для проведення експертизи на
придатність на поширення.
Установа зобов'язана щорічно повідомляти заявника про результати
експертизи сорту, а також надавати йому коментарі до результатів
експертизи.
Якщо Установа вважає результати експертизи недостатніми для
складання експертного висновку за заявкою, вона може після
консультацій з заявником провести додаткову експертизу.
Якщо експертиза сорту проводилася за дорученням Установи іншою
юридичною особою, її результати повинні передаватися виключно
Установі і будь-яке інше використання результатів експертизи можливе
лише з дозволу Установи.
Заперечення третіх осіб щодо реєстрації сорту
Будь-яка особа може подати Установі вмотивоване заперечення щодо
виникнення прав на сорт на підставі невідповідності його вимогам,
встановленим цим Законом, протягом трьох місяців від дати
опублікування відомостей про заявку в офіційному виданні.
Установа надсилає копію заперечення заявнику.
Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до
заперечення протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може
спростувати заперечення та залишити заявку без змін, внести до неї зміни
або відкликати її.
Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати
відповідного збору. У противному разі заявка вважається відкликаною,
про що заявнику надсилається повідомлення.
Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови
подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців з його
спливу та сплати відповідного збору.
Відповідь заявника про залишення заявки без змін або внесення до
неї змін доводиться до відома подавця заперечення. Останньому
надається місячний строк для повідомлення Установи про те, залишає він
заперечення чи знімає його.
У разі надходження повідомлення про залишення заперечення
останнє розглядається Установою. Вона має право затребувати від
подавця заперечення необхідні для цього матеріали, інформацію,
документи, зразки тощо.
Про результати розгляду заперечення повідомляється його подавець і
заявник.
Рішення за заявкою
У разі відповідності, за результатами кваліфікаційної експертизи
заявленого сорту вимогам закону Установою приймається рішення про
виникнення права на сорт. Якщо заявлений сорт не відповідає вимогам
закону, приймається рішення про відмову у виникненні права на сорт.
Прийняте рішення надсилається заявнику.
1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт дають заявнику право
на тимчасову правову охорону від дати подання заявки.
2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право
на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про
заявку збитки від особи, яку заявник повідомив про те, що відомості про
заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена компенсація може бути
одержана заявником тільки після одержання ним патенту.
3. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з наступного
дня після дати державної реєстрації прав на сорт або з дати внесення до
Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки чи прийняття рішення
про відмову в державній реєстрації прав на сорт.
Державна реєстрація прав на сорт
Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власності на
сорт рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію
прав на сорт. Після сплати державного мита та за наявності документа
про його сплату відомості, встановлені законом і Положенням про Реєстр
патентів, вносяться до Реєстру Патентів.
Державна реєстрація майнового права інтелектуальної власності на
поширення сорту рослин здійснюється на підставі рішення про державну
реєстрацію прав на сорт. Після сплати відповідного збору та за наявності
документа про його сплату відомості, встановлені законом і Положенням
про Реєстр сортів, вносяться до Реєстру сортів.
Реєстр сортів містить сукупність офіційних відомостей щодо
державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на
поширення сорту рослин, які постійно зберігаються на електронному та
паперовому носіях. Такими відомостями, зокрема, є:
• зазначення ботанічного таксона (латинською та українською
мовами);
• назва сорту;
• ім'я автора (авторів);
• номер та дата подання заявки;
• опис сорту;
• зазначення характеристик придатності сорту для поширення в
Україні;
• географічні і зонові рекомендації використання сорту.
Реєстр патентів містить сукупність офіційних відомостей щодо
державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин, які постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях.
Такими відомостями, зокрема, є:
номер та дата реєстрації прав на сорт;
зазначення ботанічного таксона (латинською та українською
мовами); •
назва сорту;
номер та дата подання заявки;
дата пріоритету;
опис сорту;
дата публікації відомостей про реєстрацію прав на сорт;
ім'я автора (авторів); ім'я (назва) особи, яка є володільцем
патенту сорту і зберігає сорт;
відомості про надання ліцензій на використання сорту;
відомості про передачу прав на сорт. Внесені до реєстрів відомості
відкриті для загального ознайомлення.
Внесені до реєстрів відомості можуть бути змінені. Зміни за
ініціативою особи, якій належать права, вносяться до реєстру за умови
сплати відповідного збору.
Видача документів про права на сорт
1. Установою в місячний строк від дати державної реєстрації прав на
сорт авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт
рослин, а заявникові - патент на сорт рослин і свідоцтво про державну
реєстрацію сорту рослин.
2. Якщо авторів сорту є більше, ніж один, то свідоцтво про авторство
на сорт видається кожному автору.
3. Якщо права на сорт набувають кілька осіб, то патент на сорт
рослин та свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин видаються
особі, яка зазначена в заявці першою, якщо договором між заявниками не
передбачено інше. Іншим заявникам за їх клопотанням та при сплаті
відповідного збору можуть бути видані завірені копії.
4. Патент, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про
авторство на сорти родів і видів, не включених до переліків родів і видів,
сорти яких проходять експертизу на відповідність сорту критеріям
відмінності, однорідності та стабільності, а також експер-
Права та обов'язки суб'єктів племінної справи у
тваринництві
Суб'єкти племінної справи у тваринництві мають право:
• провадити певні види господарської діяльності у племінній справі в
тваринництві відповідно до законодавства;
• використовувати племінні (генетичні) ресурси, що їм належать, на
виконання загальнодержавних програм селекції.
Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані:
• зареєструватися та отримати в установленому порядку дозвіл на
право використання племінних (генетичних) ресурсів, що їм
належать, для поліпшення племінних і продуктивних якостей
тварин згідно з загальнодержавними програмами селекції;
• ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести установлений
племінний облік та відповідні племінні документи;
• виконувати вимоги щодо реєстрації тварин, ведення офіційного
обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом,
а також проведення генетичної експертизи їх походження;
• брати участь у виконанні загальнодержавних програм селекції у
тваринництві, забезпечувати згідно з цими програмами придбання,
поліпшення, збереження, відтворення та раціональне використання
племінних (генетичних) ресурсів;
• використовувати для осіменіння та парування маточного поголів'я
тільки атестованих у встановленому порядку та допущених до
відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості.
Власники неплемінних тварин зобов'язані:
• парувати або осіменяти маточне поголів'я тільки атестованими та
допущеними для відтворення плідниками;
• ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести встановлений
племінний облік у повному обсязі.
Особа, визнана автором сорту, породи тварин має право:
• перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його
авторство;
• вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту, породи і не
зазначати його у публікаціях;
• вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це
практично можливо.
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу
тварин, засвідчені патентом
Майновим правом власника сорту рослин чи породи тварин є його
виключне право на використання власного сорту рослин, породи тварин і
на дозвіл чи заборону використання сорту, породи іншими особами.
Виключне право власника сорту, породи на дозвіл чи заборону
використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може
здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії:
Майнові права можуть бути предметом застави і використовуватись у
спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статут -
ного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого
комерційного обігу, що не заборонений законом.
Майнові права реалізуються на власний розсуд власника, але при
цьому не повинні порушуватися майнові права власників інших сортів
рослин, породи тварин.
Взаємовідносини під час здійснення майнового права власності на
сорт, патент на який належить спільно кільком особам, визначаються
угодою між ними, укладеною у письмовій формі і підписаною сторонами.
У разі відсутності такої угоди кожний співвласник патенту може
здійснювати надане патентом право на свій розсуд, але жоден з них не
має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право
власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав.
Передача (відчуження) майнового права на сорт і передача права на
використання сорту
Збір за підтримання чинності прав на сорт
Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин або чинності майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин сплачується за кожний рік
починаючи з календарного року, наступного за роком державної
реєстрації прав. Збір за наступний рік сплачується протягом чотирьох
останніх місяців поточного календарного року.
Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин або чинності майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин у першому календарному році,
наступному за роком державної реєстрації, може бути сплачено також
протягом перших чотирьох місяців цього року.
Чинність прав припиняється з першого дня року, за який збір не
сплачено.
Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин може бути сплачено протягом дванадцяти
місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір
збору збільшується на п'ятдесят відсотків. При сплаті збору чинність прав
відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до
Реєстру патентів.
При сплаті збору чинність права на поширення сорту відновлюється з
наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру сортів.
Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених два-
надцяти місяців, в офіційному виданні публікується інформація про
припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин або майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин.
Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли
використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується
або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до
володільця патенту з пропозицією . укладання ліцензійного договору, а
володілець патенту без поважних причин відмовляє, ця особа може
звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на
використання сорту.
Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання сорту
чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а
особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях
у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією,
примусову ліцензію може бути надано за рішенням суду на строк до
чотирьох років.
Вичерпання виключного права власника сорту
Виключне право власника сорту вичерпується щодо будь-якого
матеріалу сорту, право на який занесено до Реєстру патентів, та сорту, на
який поширюються положення ч.З ст. 39 ЗУ «Про охорону прав на сорти
рослин», і одержаного безпосередньо з них продукту у разі їх збуту на
території України власником сорту чи за його згодою, крім дій, які:
а) спрямовані на наступне розмноження зазначеного сорту;
б) пов'язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни,
в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на
сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім
експорту матеріалу, призначеного виключно для споживання.
Обмеження майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин
Виключне право власника сорту не поширюється на дії будь-якої
особи з матеріалами сорту, що охороняється, якщо вони здійснені:
а) як приватні та з некомерційними цілями;
б) в експериментальних цілях;
в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що
охороняється, крім випадків, передбачених положеннями ст. 39
ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин».
Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це
не вважається порушенням майнових прав власника сорту, для власних
потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві
вирощуванням сорту, що охороняється за умови
належності сорту до одного з ботанічних родів і видів, визначених ст. 47
Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».
Припинення чинності майнового права на сорт та визнання
його нечинним
Дострокове припинення чинності майнових прав на сорт
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і
патенту, що засвідчує це право, припиняється достроково у разі відмови
володільця патенту від нього у порядку, визначеному ст. 51 Закону
України «Про охорону прав на сорти рослин».
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
припиняється достроково у разі несплати збору за підтримання його
чинності.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
може бути припинена достроково Установою:
а) за зявою будь-якої особи про втрату однорідності чи
стабільності сорту внаслідок незабезпечення його збереженості
власником сорту і підтвердження в установленому порядку факту
цієї втрати;
б) у разі ненадання володільцем патенту вчасно на вимогу Уста
нови інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних
для перевірки однорідності чи стабільності сорту;
в) у разі ненадання вчасно на вимогу закладу експертизи
пропозиції щодо нової назви сорту.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
припиняється наступного дня після внесення відомостей про це до
Реєстру патентів.
У разі усунення підстав, з яких припинена чинність майнових прав
інтелектуальної власності на сорт рослин, вона відновлюється наступного
дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.
Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної
власності на сорт рослин може бути оскаржене в суді.
Припинення чинності майнового права інтелектуальної власності на
поширення сорту рослин
Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин і свідоцтва про державну реєстрацію сорту, що його засвідчує, припиняється в разі відмови власника майнового права
інтелектуальної власності на поширення сорту рослин від підтримування
сорту в Реєстрі сортів.
Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин припиняється в разі несплати збору за підтримування
чинності права в Реєстрі сортів.
Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин може бути припинена Установою:
а) у разі відсутності первинного насінництва сорту за інформацією
Державної інспекції з охорони прав на сорти рослин;
б) у разі втрати сортом однорідності чи стабільності внаслідок
незабезпечення його збереженості володільцем патенту чи
підтримувачем сорту і підтвердження в результаті перевірки
збереженості сорту факту цієї втрати;
в) у разі порушення власником майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин умов підтримування госпо
дарського обігу сорту.
Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин припиняється після внесення відомостей про це до Реєстру
сортів.
Після припинення чинності майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин дозволяється поширення сорту до
ЗО червня третього року, що відліковується від дати припинення.
У разі усунення підстав, з яких припинено майнове право
інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, воно
відновлюється за умови підтвердження сортом придатності для
поширення в Україні, з проведенням однорічного циклу кваліфікаційної
експертизи за клопотанням власника майнового права інтелектуальної
власності на поширення сорту рослин або будь-якої особи, що має
можливості для підтримування господарського обороту сорту
(підтримувача сорту).
Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення
сорту рослин і свідоцтва про державну реєстрацію сорту, що його
засвідчує, відновлюється після внесення відомостей про це до Реєстру
сортів.
Відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин
Володілець патенту має право відмовитися від майнових прав
інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує ці права,
шляхом подання письмового повідомлення до Установи.
Відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і
патенту з боку одного із володільців патенту не призводить до
припинення дії прав і патенту - вони залишаються власністю інших
співвласників сорту.
Відмова від прав і патенту набирає чинності від дати отримання
Установою письмового повідомлення, на підставі чого вносяться зміни до
Реєстру патентів і здійснюється публікація в офіційному виданні
Установи.
Володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав
інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є
автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей
намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання
майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту
впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.
Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із володільцем
патенту, відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин і патенту можлива тільки за умови згоди ліцензіата, якщо інше не
передбачено договором.
Визнання права на сорт недійсним
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин можуть бути
визнані недійсними повністю або частково в судовому порядку в разі,
якщо:
а) сорт не був відмінним на дату, на яку заявка вважається по
даною;
б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається пода
ною;
в) за умови набуття майнових прав інтелектуальної власності на
сорт рослин, головним чином, на підставі інформації та документів,
наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату,
на яку заявка вважається поданою;
г) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин на
дано особі, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особі, яка має на це право.
Разом з визнанням майнових прав інтелектуальної власності на сорт
рослин недійсними визнаються недійсними в тому ж обсязі державна
реєстрація цього права та патент, що його засвідчує.
Якщо майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин визнані
недійсними, вони вважаються такими, що з самого початку не мали
наслідків, визначених Законом України «Про охорону прав на сорти
рослин».
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони прав
на сорти:
• спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої
влади щодо виконання норм і вимог законів у зазначеній сфері;
• видає нормативно-правові акти з питань охорони прав на сорти
рослин і контролює їх виконання;
• організовує міжнародне співробітництво з питань охорони прав на
сорти рослин.
Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері
інтелектуальної власності:
• реалізація державної політики у сфері охорони прав на сорти
рослин як на об'єкти інтелектуальної власності;
• контроль за виконанням законодавчих та інших нормативно-
правових актів;
• встановлення загальних вимог до нормативного забезпечення
охорони прав на сорти рослин;
• підготовка експертних висновків щодо назв сортів у частині їх
відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження
товарів;
• узагальнення практики застосування законодавства про охорону
прав на сорти рослин, розробка пропозицій з його удосконалення і
внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету
Міністрів України;
• міжнародне співробітництво з питань охорони прав на сорти
рослин.
Повноваження і обов'язки Установи у сфері охорони прав на сорти:
• узагальнення практики застосування законодавства про
охорону прав на сорти, розроблення пропозицій з його удоско
налення та внесення їх в установленому порядку на розгляд центрального органу виконавчої влади у сфері сільського
господарства і продовольства;
• визначення уповноважених закладів експертизи для проведення
експертизи заявок;
• розроблення проектів нормативно-правових актів щодо складання
та подання заявок і передача їх для затвердження центральному
органу виконавчої влади з питань сільського господарства і
продовольства;
• організація приймання заявок, проведення їх експертизи,
прийняття рішення щодо них;
• ведення Реєстру заявок, Реєстру патентів, Реєстру сортів і за-
безпечення державної реєстрації заявок, патентів і сортів;
• організація перевірок збереженості сортів;
• забезпечення здійснення контролю за дотриманням норм і вимог
закону щодо вживання назв сортів;
• забезпечення опублікування офіційних відомостей про видані
патенти на сорти рослин і свідоцтва про авторство на сорти рослин,
• видання Каталогу сортів рослин, придатних для поширення в
Україні;
• здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової
охорони сортів рослин, представництво інтересів України з питань
охорони прав на сорти рослин в міжнародних організаціях
відповідно до чинного законодавства;
• приймання в установленому порядку нормативно-правових актів у
межах своїх повноважень;
• організація інформаційної та видавничої діяльності у сфері
охорони прав на сорти;
• виконання інших функцій відповідно до Положення про неї,
затвердженого в установленому порядку.
Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів
Державного бюджету України.
ЗАХИСТ ПРАВ НА СОРТ
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про захист прав на сорти
рослин», привласнення авторства є порушенням особистих немай-нових
прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної
власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу згідно закону, вважаються порушенням
майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Особа, право якої на сорт порушено, може звернутися до суду за
захистом цього права.
Особа, пвава якої на сопт порушені, може вимагати:
Вимагати поновлення порушених прав власника сорту може також
особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором,
якщо інше не передбачено цим договором.
Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу особи, якій
належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані
збитки.
Суд може постановити рішення про накладення на порушника
штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь
позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до
Державного бюджету України.
Визначення «комерційне найменування» заявилося в правовій
літературі після прийняття нового Цивільного Кодексу України, що
відповідає міжнародним договорам та міжнародно-правовим відносинам.
Раніше в національному законодавстві цей інститут визначався як
«фірмове найменування».
231
Юридична література під комерційним найменуванням визначає те
найменування, під яким підприємець виступає у цивільному обороті і яке
індивідуалізує цю особу серед інших учасників цивільного обороту.
Комерційне (фірмове) найменування - найменування юридичної
особи, що належить до категорії підприємницьких юридичних осіб.
Фірмове найменування дозволяє індивідуалізувати конкретну
організацію (підприємство) в цивільному обороті. Юридична особа,
фірмове найменування якої зареєстровано в установленому порядку, має
виключне право на його використання. Особа, яка неправомірно
використовує чуже зареєстроване фірмове найменування на вимогу
власника права на фірмове найменування зобов'язана припинити його
використання і відшкодувати завдані збитки.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційне най-
менування — це суб'єктивні права учасників комерційного обороту, які
безпосередньо пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням
комерційним найменуванням у процесі здійснення на ринку
підприємницької діяльності.
Право на комерційне найменування досить часто розглядається як
особисте немайнове право, оскільки безпосередньо пов'язане з діловою
репутацією учасника комерційної діяльності, а також його правом на
захист честі та гідності.
Право на комерційне найменування - абсолютне право, тобто діє по
відношенню до кожної людини, яка повинна утримуватись від порушення
правомочностей носія цього права.
Сутність права інтелектуальної власності на комерційне найме-
нування проявляється не тільки в тому, що учасник комерційного обороту
має гарантовану законодавством України можливість виступати в обороті
під власним комерційним найменуванням, але й у тому, що він може
реалізувати щодо свого найменування всі правомочності власника, тобто
право володіння, користування та розпорядження.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найме-
нування (ст. 490 ЦК України):
• право на використання комерційного найменування;
• право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати
комерційне найменування, в тому числі забороняти таке
використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Права осіб щодо використання комерційного найменування:
• укладення цивільно-правових правочинів;
• реалізація особистих немайнових прав під цим найменуванням;
• здійснення інших юридичних дій;
• захист порушених прав;
• розміщення своїх комерційних найменувань на вивісках, бланках,
рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру,
оголошеннях анотаціях та інш.;
• використання схожих, в деяких випадках однакових комерційних
найменувань, якщо особи здійснюють свою діяльність в різних
сферах цивільного обороту.
Забороняється використання комерційного найменування, ЯКЩО
воно збігається з торговельними марками та географічними
.шлпаченнями, власниками прав на які є інші особи.
Визнання права використання комерційного найменування:
• нанесення комерційного найменування на будь-який товар,
упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, етикетку, нашивку,
бірку або інший предмет, зберігання такого товару із зазначеним
комерційним найменуванням з метою пропозиції для продажу,
продаж , імпорт та експорт;
• застосування його в діловій документації або в рекламі, мережі
Інтернет та інш.;
■ застосування комерційного найменування під час пропонування та
надання будь-якої послуги.
Право на комерційне найменування виникає з моменту фак-
тичного використання цього найменування та охороняється без особливої
реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною
торговельної марки (ст. 489 ЦК України, ст. 10 Положення про фірму, ст.
8 Паризької конвенції).
Право на комерційне найменування діє безстроково, належить
особі протягом усього періоду її діяльності, і його чинність припиняється
у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених
законом ( ст.491 ЦК України)
Припинення чинності майнових прав на
комерційне найменування
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне
найменування припиняється у разі:
• ліквідації юридичної особи;
• інших підстав, визначених законом.
Захист прав на комерційне найменування —
реалізація заходів, передбачених законом, за допомогою яких,
власник прав на комерційне найменування може забезпечити
відновлення своїх порушених прав, припинити їх порушення та
застосувати до порушника відповідні санкції.
Передумовою для захисту комерційного найменування є факт
його незаконного використання в комерційному обігу. Для правової охорони комерційного найменування вирішальним є момент початку його
використання, за допомогою якого у разі виникнення правової колізії
можна буде виявити пріоритетність права інтелектуальної власності на
комерційне найменування тієї чи іншої особи.
Юрисдикцшна форма поділяється на способи:
• цивільно-правовий (визнання та відновлення прав, оспорю
вання прав, відшкодування збитків, припинення правопо
рушень);
1. загальний порядок правового захисту (розгляд спорів у
господарському суді та в судах загальної юрисдикції);
2. спеціальний порядок правового захисту (захист прав на
комерційне найменування в адміністративному порядку).
• кримінально-правовий.
Способи захисту прав власників на комерційне
найменування (ст.1б ЦК України):
• визнання права;
• визнання правочину недійсним;
• припинення дії, яка порушує право;
• відновлення становища, яке існувало до порушення;
• примусове виконання обов'язку в натурі;
• зміна правовідношення;
• припинення правовідношення;
• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди;
• відшкодування моральної шкоди;
• визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових
осіб та інш.
Суд може винести рішення про (ст. 432 ЦК України):
• застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню прав
на комерційні найменування та збереження відповідних доказів;
• зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт
чи експорт яких здійснюється з порушенням прав на комерційне
найменування;
• вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або вве-
дених у цивільний оборот із порушенням прав на комерційні
найменування;
• вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які
використовувались переважно для виготовлення товарів із
порушенням прав на комерційні найменування;
■ застосування разового грошового стягнення замість відшкодування
збитків за неправомірне використання комерційного
найменування;
• опублікування в засобах масової інформації відомостей про
порушення прав на комерційні найменування та змісту су
дового рішення щодо цього порушення.
3. Торговельна марка (знак для товарів і послуг):
• звичайно не має розрізняльної здатності та не набула такої
внаслідок її використання;
• складається лише з позначень, що є загальновживаними як
позначення товарів і послуг певного виду;
• складається лише з позначень чи даних, що є описовими при
використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у
зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість,
властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час
виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару,
послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
• складається лише з позначень, що є загальновживаними символами
і термінами;
• відображає лише форму, що обумовлена природним станом товару
чи необхідністю отримання технічного результату, або, яка надає
товарові істотної цінності.
4. Торговельна марка (знак для товарів і послуг) є тотожними
схожими настільки, що їх можна сплутати з:
• знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в
Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з
ними товарів і послуг;
• знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на
підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна,
зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6
bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим
особам, які одержали право на них до дати подання до Установи
заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі
спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до
Закону України « Про охорону прав на зазначення походження
товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не
охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися
вказаними зазначеннями;
• знаками відповідності (сертифікаційними знаками),
зареєстрованими у встановленому порядку.
5. Торговельна марка (знак для товарів і послуг) відтворює:
• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;
• назвивідомихв Україні творів науки, літератури і мистецтва або
цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без
згоди власників авторського права або їх правонаступників;
• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і
факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку
(знак для товарів і послуг) належать:
• володільцю відповідного свідоцтва,
• володільцю міжнародної реєстрації,
• особі, торговельну марку (знак для товарів і послуг) якої визнано в
установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не
встановлено договором.
Строк чинності та припинення дії свідоцтва
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є
чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання
заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо
інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим
щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.
Припинення дії свідоцтва
1. Відмова власника.
Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього
повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена
відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в
офіційному бюлетені Установи.
2. Несплата збору за продовження строку дії свідоцтва.
Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження
строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку
дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку
дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його
місяців.
3. За рішенням суду. Дія свідоцтва припиняється за рішенням СУДУ
У зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало за-
гальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати
подання заявки.
4. На прохання інших осіб. Якщо знак не використовується в Україні
повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг
протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва
або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право
звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва
повністю або частково.
У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або
частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні
причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема
є:
• обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від
волі власника свідоцтва, такі як: обмеження імпорту чи інші
вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
• можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або
надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася
до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких
висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним
повністю або частково у разі:
а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання
правової охорони;
б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку
товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням
прав інших осіб.